ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ
     

ПРОЄКТИ
  • Мапи
  • Книги
  • Статті
  • Періодика


  • ОБЛАСНИЙ ПОДІЛ
  • Березівський р-н
  • Б-Дністровський р-н
  • Болградський р-н
  • Ізмаїльський р-н
  • Одеський р-н
  • Подільський р-н
  • Роздільнянський р-н

  • Баштанський р-н
  • Вознесенський р-н
  • Миколаївський р-н
  • Первомайський р-н


  • СТАТИСТИКА




    Олійник Степан Іванович
    На главную > Персоналии

    Напевно кожній людині хоча б раз в житті приходилося робити якесь відкриття. Коли я кажу про відкриття, то маю на увазі не відкриття в науці. В житті ми не рідко чуємо про якісь загальновідомі істини чи привила. Та часто-густо вони залишаються не вельми значущими для нас, аж поки ми несподівано не відкриємо для себе всю їх віковічну мудрість і потрібність на якомусь глибинному рівні, і тоді загальновідоме і здавалося б «затерте» твердження починає світитися у нашій уяві новими гранями сенсу, зігріте нашим особливим, пристрасним ставленням до нього. А як же – адже цю думку, цю ідею, ми відкрили самі. І зовсім не важливо, що вона вперше була висловлена якоюсь видатною людиною кілька тисяч років тому.

    Степан Іванович Олійник, український поет-сатирик
    Перше знайомство з великим земляком

    Дуже часто так само відкриваєш для себе цікавих людей. Часто чуєш – ось цей письменник видатний. І ти якось поверхово і беззастережно приєднуєшся до думки більшості, особливо не затрудняючи себе роздумами, а чому він, цей письменник видатний. Але ось одного разу, випадково, ти відкриваєш книгу цього письменника і починаєш читати. І починається диво… Які чудові думки, які прекрасні образи, що непомітно і органічно опановують тобою, пробуджуючи в душі почуття краси, радості і втіхи…

    Як несподівано і чудово. А буває ще й так, що цікаву людину відкриває для тебе якась талановито зроблена (вірніше створена) теле- чи радіопередача, з душею зроблений шкільний захід. Після багатьох передач з циклу «Чтобы помнили», в мене виникало неухильне бажання дізнатися більше про кіноакторів - героїв цих передач. Ось подібне відкриття зробив я для себе, коли мені пощастило бути присутнім на одному шкільному заході. Це було 27 березня 2004 року. В досить просторій залі шкільної столової ЗОШ І – ІІІ ступенів с. Кам’янка Роздільнянського району Одеської області, яка слугує нам і за актову залу, зібралося чимало наших учнів, а також були тут присутні і наші гості – діти з Буценівської, Щербанської та Виноградарської шкіл. А привід для такого вельми багатолюдного зібрання був чи не найповажніший – в школі проходило літературне свято, присвячене життю і творчості видатного українського поета-сатирика Степана Івановича Олійника, і одночасно конкурс на краще виконання його творів. Тодішні восьмикласники під керівництвом свого класного керівника вчителя російської мови і зарубіжної літератури Діденчук Любові Євгенівни підготували цікаву розповідь про життєвий і творчий шлях поета. Саме тоді і я, і всі присутні зробило для себе чимало цікавих відкриттів, пов’язаних з Степаном Олійником. Виявляється, що в найтяжчі дні оборони Сталінграду Степан Олійник був кореспондентом газети «Сталинградская правда», і його полум’яний вірш «Сталінград» легендарний командуючий 62 армії Чуйков наказав надрукувати окремою листівкою, яку вручали новобранцям, що прибули для захисту міста. А ще ми дізналися, що всесвітньо відомий радянський режисер Леонід Гайдай свій перший фільм, з участю знаменитої трійці - Віцин, Нікулін, Моргунов, "Пес Барбос і незвичайний крос" зняв за фейлетоном Степана Олійника. І саме головне – для багатьох стало несподіванкою те, що ця видатна і цікава людина є нашим земляком. Степан Іванович народився в 1908 році в селі Пасисели Балтського району, а з часом його сім`я перебралаcя в Третю Миколаївку (тепер це село Левадівка Миколаївського району Одеської області). Але найбільшим відкриттям для дітей і вчителів того дня стали веселі гумористичні і сатиричні вірші Степана Олійника, проникнуті непримиримістю до пристосуванства, пихатості, жадоби та інших людських вад, і в той же час просякнуті глибоким ліризмом і небайдужістю до долі кожної людини. Їх зі сцени виголошували учасники поетично-виконавського конкурсу. Звучали чудові сатиричні твори про ледаря-брехунця, про неука-двохрічника, про касирку і вусача, незміно викликаючи у глядачів дружній сміх. В залі запанувала весела, дотепна, невимушена і щира атмосфера. І ось ці почуття невимушеності і щирості, які запанували тоді в залі, давали зрозуміти, що їх в душі людей могла вселити тільки людина чесна, легка, талановита, людина, яка вміє любити.

    Взагалі те свято сатири і гумору виглядало дуже органічним в нашій школі. Багато років підряд у нас в школі діяв театр сатиричної мініатюри «Веселі мандрівника», яким керувала Віра Степанівна Ковач( зараз нажаль театральний гурток перестав діяти в школі). Тоді юні артисти показали глядачам кілька своїх найбільш вдалих пантомім.

    На скрижалях шкільної історії збереглися імена тих дітей, які перемогли в конкурсі на краще виконання віршів Степана Олійника. Це були Діана Остапчук (тоді учениця Щербанської школи), Спину Сергій (тоді учень Кам`янської школи, нажаль його вже нема), Лавриненко Тетяна (тоді учениця Винаградарської школи). Учасники того свята зараз вже дорослі люди. Але я глибоко переконаний, що той урок майстра української поетичної сатири запам’ятається їм на все життя. Тоді всі ми – і дорослі, і діти засвоїли дуже важливі речі: навіть в найменших дрібницях людина має бути чесною перед собою і своїм оточенням, рух до досконалості вимагає бути нетерпимим до проявів підлості і зла як в собі, так і в навколишньому світі, життя вимагає вічної боротьби за правду. І прекрасно, коли проявом такої боротьби стають веселі і дотепні, повні глибокого змісту і ліризму, душевного тепла і болі вірші.

    Але історія знайомства нашої школи зі Степаном Олійником мала несподіване продовження. В лютому 2007 року в нашій школі проводилося традиційне свято – Зустріч випускників. Під час дружніх бесід, що велися між педагогами школи і випускниками виявилося, що один з учасників свята Грекул Анатолій, випускник школи 1977 року, проживає в рідному селі відомого українського поета-сатирика Степана Олійника. Так сталося, що він запросив нас приїхати в його село для участі в Олійниковських читаннях, які з 1983 року традиційно проходять 1 квітня кожного року в Левадівці. Тож коли прийшов час учні і вчителі нашої школи відправилися в мандрівку до Левадівки. Про перебіг нашої мандрівки, про нашу участь в святі, про враження, які тоді нас переповнювали гарно розповіла заступник директора школи з виховної роботи Тетяна Іванівна Кірєєва в своїй статі «Левадівські зустрічі», що була надрукована в газеті «Вперед». Цю статтю я і пропоную до уваги читачів сайту. В кінці я хотів сказати кілька слів про те диво (на жаль Тетяна Іванівна про це нічого не написала в своїй статті), зустріч з яким нам трапилося по дорозі в Левадівку.

    Храм Іоанна Богослова в селі Покровка Любашовського району Одеської області

    Заїджали ми в Левалівку с півночі, з боку села Покровка Любашовського району. Яке ж було наше здивування, коли в Покровці ми побачили чудовий храм, побудований ще в дореволюційні часи. Біля храму автобус зробив зупинку, і ми попросили настоятеля того храму зайти всередину. Він нам розповів чимало цікавих історій, пов’язаних з храмом. Герой однієї з них – голова місцевого колгоспу, який в сими правдами і не правдами рятував церкву в часи войовничого атеїзму від зруйнування. В Інтернеті я знайшов вкрай мало інформації про цю перлину нашої причорноморської архітектури. Є тільки інформація, що це храм святого Іоанна Богослова, і побудовано його в 1911 році. Але повернемося до нашої подорожі на свято Степана Олійника в Левадівку.


    Левадівські зустрічі

    Чи часто трапляється нагода звичайним сільським школярам та їх вчителям поспілкуватися зі справжніми письменниками, поетами, артистами та музикантами? Читач сам розуміє, яка може бути відповідь на це майже риторичне запитання. А тепер тільки-но на хвилинку уявіть, як надзвичайно поталанило учням і вчителям Кам'янської школи, які 1 квітня стали свідками яскравого свята українського гумору в селі Левадівка Миколаївського району Одеської області, де провів дитячі роки наш видатний земляк - український поет-гуморист Степан Олійник (1908-1982 рр.). Тут, починаючи з 1983 року, кожної весни проводяться Олійниківські читання, в яких беруть участь українські письменники, виконавці, митці з Києва, Одеси та багатьох інших міст України.

    Так трапилося, що педагогам і учням Кам'янської школи через її випускника Анатолія Грекула, нині жителя Левадівки, вдалося налагодити дружні зв'язки з директором музею Степана Олійника Валентиною Панкратовою, яка гостинно запросила нас взяти участь в цьогорічних Олійниківських читаннях.

    Автобус, що зусиллями заступника голови райдержадміністрації В.М. Василенка та керівника ТОВ "Роздільнатранссервіс" Г.Ю. Іллящука було нам надано, досить швидко подолав чималу відстань від Кам'янки до Левадівки. І ось наша група вже покладає квіти до пам'ятника Степану Олійнику, який було створено скульптором, членом Національної Спілки художників України Олексієм Копйовим. Лірично налаштований, з м'якою, доброю посмішкою бронзовий поет замріяно дивився у далечінь, у бік ріки його дитинства –Тілігула і ніби подумки промовляв:
         Коли казали правду щиру,
         То я тому пишу сатиру
         Що ніжно лірику люблю.

    Валентина Феодосіївна гостинно запрошує нас, учнів та вчителів Кам'янської школи, до сільського будинку культури, де мають відбутися урочистості. І ось на сцені з'являються ведучі, і традиційні Олійниківські читання розпочинаються. Донька поета Леся Олійник з великим теплом і шаною згадувала свого батька. Вона говорила, що він усім серцем любив людей і життя, на підтвердження своїх слів процитувала поетичні рядки митця: "Все, що взяв від вас з любов'ю, з любов'ю і віддаю". Вона нагадала присутнім, що нинішні Олійниківські читання ювілейні, бо проводяться вже в 25 раз.

    Далі, засвідчуючи свою шану поету, виступали його побратими по поетичному цеху. Поет Василь Кравчук прочитав вірш, присвячений С.Олійнику, який він склав у дорозі, їдучи на це свято. Петро Осадчук читав поезії зі своєї збірки "Відкрите море душі". Поет-гуморист Володимир Гаранін надзвичайно артистично прочитав свою поетичну гумореску "Із таксистом Миколою сталася пригода", зібравши бурю оплесків.

    Але особливо зворушила глядачів пісня української співачки-барда Наталі Бучель "Степанова весна". Є в тій пісні чудові слова:
         Левадівка — Левада,
         Степанова весна,
         Хай світить добрим людям
         Твоя зоря ясна.

    Слова цієї пісні, які, до речі, написав Василь Кравчук, стали гімном Олійниківських читань.

    Далі нас чекала захоплююча екскурсія музеєм Степана Олійника, який розміщується в будинку колишнього земського народного училища, де свого часу здобував початкову освіту Степан Олійник. Цей музей є філією Одеського літературного музею. Цікаво, що екскурсію вела не керівник музею Валентина Феодосіївна Панкратова, а її вихованці — учні Левадівської школи. Маленькі екскурсоводи, хвилюючись, але натхненно і цікаво розповідали про свого видатного земляка, проводячи глядачів від експозиції до експозиції. Ось тут, на стенді, популярна в 20-30 роки на Одещині газета "Червоний степ", де надруковано першу замітку маленького дописувача Стьопи Олійника "Левадівка почала сівбу". А ось скриня, в якій студент Одеського педагогічного інституту Степан Олійник зберігав свої речі. Далі - особиста друкарська машинка вже майбутнього українського гумориста. В цьому музеї виставлено багато краєзнавчих матеріалів з історії села Левадівка. Ми були свідками того, як учасники Олійниківських читань поповнювали музей новими експонатами.
    Валентина Феодосіївна Панкратова , Анатолій Грекул та учні ЗОШ І – ІІІ ст.. с. Камянка біля музею Степана Олійника (будинок колишнього земського народного училища)
    Валентина Феодосіївна веде екскурсію залами музею
    Зправа на ліво: Кєрєєва Т.І., Анатолій Грекул, Валентина Панкратова, Єрємєєва Олена Василівна, вчитель української мови і літератури Кам`янської ЗОШ, Вікторія Гребенюк, техпрацівник тієї ж школи біля пам’ятника Степана Олійника

    Коли ми поверталися додому, нас не полишало відчуття незвичайності та небуденності від того, що ми побачили і почули в Левадівці. Доля подарувала нам щасливу нагоду прилучитися до одного з тих джерел, яке несе людям світло і добро. Автобус щодуху мчав трасою і обабіч пролітали села, високі горби, зелені поля, балки і блакитні ставки. Ми зачаровано дивилися у вікно на ці дивні краєвиди і чомусь пригадались поетичні рядки Степана Олійника:
         Степ і степ...
         Купіль зелена
         Пахне ярина...
         То для тебе і для мене -
         Рідна сторона.




    Використані матеріали:

    Єфімов Геннадій. "Перше знайомство з великим земляком".

    Кірєєва Т. Левадівські зустрічі. // Газета "Вперед"


    21.07.2015 © Матеріали підготував Єфімов Геннадій
    вчитель історії ЗОШ І – ІІІ ст. с. Кам’янка

    Беляевский район
    Интерактивные карты
  • OpenStreetMap
  • Карты Google


  • Алтестово
  • Беляевка
  • Березань
  • Важное
  • Васильевка
  • Великий Дальник
  • Выгода
  • Граденицы
  • Дачное
  • Доброжаново
  • Дослидное (Опытное)
  • Ильинка
  • Кагарлык
  • Каменка
  • Ленинское Первое
  • Мариновка
  • Маяки
  • Мирное
  • Новая Ковалевка
  • Петрово (Петровское)
  • Палиевка
  • Секретаровка
  • Троицкое
  • Усатово
  • Хлебодарское
  • Широкая Балка
  • Яски


  • Забытые хутора
  • Дубиново (Дубино, Дубиновка)
  • Калинин (Калиновка)
  • Новый Страссбург














  • © КРАЄЗНАВЦІ ОДЕЩИНИ 2013-2024        Відкриваємо історію Півдня України