Село Мала Слобідка розкинулось на території, що має велику і складну історію, яка своє коріння занурює в сиву давнину. Сліди перебування людини на цій території, за даними розкопок, що проводилися на території урочища Олександрівка, відносяться до раннього Трипілля. Поселення було розташоване поблизу джерел чудної питної води. На території села є чудові природні джерела, які називаються ізворами або шипотами. У І тисячолітті до нашої ери в Подністров'ї з'являються племена кіммерійців. Пізніше, приблизно в кінці VІ на початку ІV століття до нашої ери, з'явилися тут скіфи, а ще пізніше, з II століття до нашої ери - сармати, які були кочівниками -скотарями. Поряд з кочівниками - скотарями, власне скіфами і сарматами, жили землеробські племена, що займалися частково мисливством і рибальством. Ці племена, як показують дослідження вчених, були безпосередніми предками східних слов'ян.

Сучасна Мала Слобідка розташована по обидва береги притоки Дністра, річки Олдинка, сама назва якої вказує, що колись ця річка була дуже рибна. Та й не дивно. Дві тисячі років тому, коли землеробство велось тільки на рівнинах, а схили не розорювались, річки були багатоводними і рибними. На території Малої Слобідки жили в той час українці втікачі з північних областей від кріпосників - панів та їх сваволі. Шукаючи волі, вони йшли на південь, в дике поле і селились, засновуючи слободи. Тут вони й залишились після завоювання їх турками. Поселення після завоювання повнилось переселенцями - молдованами із-за Дністра. Слободи, засновані втікачами, носили назви перших поселенців, що тут жили. Тому, село Мала Слобідка у ХVII столітті була відома під назвою Слобода Бєлінського.

В 1768 році розпочалась Перша Російське - Турецька війна. До російської держави було признано Причорномор'я, а разом з ним була приєднана і Слобода Бєлінського. Хоч порівняно легше жилося втікачам у вільних Слободах на Туреччині, але, слухаючи оповідання про рідні краї і єдину православну віру, вони весь час прагнули до об'єднання з братами по мові і вірі, і ненавиділи невірних бусурман - турків. Після приєднання починається новий етап у житті Слободи Бєлінського. Православне населення прагне мати свою церкву і піднімає клопотання перед православними духовенством про дозвіл на будування нової церкви в 1776 р. В 1782 році одержано дозвіл на будівництво церкви, яку закінчують будувати в 1787 році. Церква була побудована з дерева, для чого було виділено ділянку лісу. В ХІV столітті в документах Слобода Бєлінського починає іменуватися Слободзеєю. В 1887 році в селі Слободзея налічується 560 душ населення. Населення збільшується за рахунок заселення поміщицької землі поміщика Комара шляхтою, орендаторами - чиновниками з інших населених пунктів. Частина села, заселено орендаторами - чиновниками і досі носить назву "шляхетчина".

Населення Слободзеї в основному займається сільським господарством. Сіяли пшеницю, ячмінь, просо, гречку, кукурудзу, Садків мало. З давніх-давен тут розвивалось ткацтво, але виключно для своїх домашніх потреб. Майже кожне господарство мало власний ткацький верстат і інший необхідний для цього інвентар. Виробляли килими, рядна, ткали полотно, виробляли рушники. На весіллях і зараз вживають рушники свого домашнього виробництва. Стара дерев'яна церква була мала і вже не задовольняла потреби зрослого населення Слободзеї. В 1884 році була закінчена нова кам'яна церква. Вона побудована у візантійському стилі і являє собою архітектурний пам'ятник церковного будівництва. В центрі села була зруйнована церква - архітектурна пам'ятка у візантійському стилі церковного будівництва. В 1968 році розпочато будівництво нової двоповерхової школи на 350 учнів, яку закінчили у 1970 році. (Голова колгоспу Свірський В.С., Бурлака Я.Є., директор школи Панчина В.П.). В 1969 році колгосп роз'єднався , і в селі Мала Слобідка був утворений колгосп "Україна"- голова колгоспу Бурлака Яків Євстафійович.

Після роз'єднання, було збудовано нові тваринницькі приміщення, в яких розміщувалося біля 2500 голів худоби, Будинок культури, їдальні на фермах і тракторних бригадах, прокладені дороги з твердим покриттям, парк, меморіал, автопарк, магазин, тракторний стан, машинний двір. Вісімдесяті роки стали періодом розквіту села. Побудовано 15 будинків для молодих сімей. В центрі села висаджені декоративні дерева, впорядковано центр села. В 1992 році була утворена Малослобідська сільська рада (голова сільської ради Олійник Петро Андрійович). В 1995 році колгосп "Україна" було реорганізовано в КСП "Україна" , а в 2000 році на базі КСП створені товариства. У січні 2007 році діяльність товариств припинено, утворені фермерські господарства "Кодимський оріон", "Слободзея". В 2004 році місцеву школу перейменовано в школу нового типу НВК "ЗШ І-ІІ ст. ДНЗ" (Директор Покотило Зінаїда Петрівна). Телефонізовано 50 осель, впорядковані шосейні дороги з твердим покриттям.