На початок 1862 року, Катерининська церква існувала вже практично 30 років. У невеликих парафіях, як і у трихатській, стандартний штат, зазвичай, складався зі священника, старости та дяка.

Священником при трихатській церкві був тільки-но закінчивший курс наук у Кишинівській семінарії, молодий чоловік, Яків Северинський. Священник уповноважувався на виконання священних обрядів релігії та був посередником між людьми і Богом.

Посаду дяка займав Лазар Запорожанов. Роль дяків у церкві полягала у допомозі священнику у церковних справах, веденні метричних книг та навчанні парафіян співу і грамоті. Ці науки викладались і у трихатській церковноприходській школі, яка знаходилась у хаті дяка. У школі налічувалось п’ятеро учнів-прихожан. Задачею цих шкіл було поширення в народі православної науки, віри і християнської моральності, а також навчання початковим корисним знанням. Навчальна програма передбачала викладання закону Божого, куди входили вивчення молитов, священної історії, катехизис та богослужіння. Прослужив дяк Запорожанов недовго, вже у жовтні його було переведено у Михайлівську церкву у Варварівці, на ту ж саму посаду, а на його місце оголошено вакансію.

На посаді церковного старости, з 1861 року знаходився, поручик і землевласник – Миколай Бернацький. Церковний староста не був людиною духовного звання, а допомагав настоятелю парафії в управлінні майном. В обов’язки церковного старости входило придбання свічок, зберігання церковної каси, ремонт храму, збір пожертвувань і дотримання порядку. Поміщики, бувши на посаді старост, обирали помічників з селян, на яких перекладали більшість своїх обов’язків, залишаючи за собою контроль над фінансами.

За розпорядженням єпархіального керівництва, у липні 1864 року, чинний священник Яків Северинський був направлений у Миколаївську церкву міста Валегоцулови (Долинське). Натомість з села Касперівки (Кізомис), на вільну посаду, був переведений, Миколай Федорович Шатунов. Народився він у 1834 році. Навчався у Одеській Семінарії. Працював псаломщиком з 1848 року. У 1855 році був підвищений до диякона, а з 1861 по 1864 був священником у селі Касперівка.

За старанну службу, церковнослужителів відзначали нагородами. У грудні 1868 року, за освітню працю з дітьми парафіян, священника Шатунова нагороджено набедреником. Нагороду вручав єпархіальний архієрей. У жовтні 1882 року, за “особенное раденіе о благолепіи храма Божія”, за справне та акуратне виконання своїх обов’язків, особливо ведення церковної писемності, настоятелю оголошена вдячність Єпархіального керівництва та вручено новий набедреник. Набедреник, це – чотирикутний довгастий плат, який підвішується двома кінцями на стегна священника і служить як духовна зброя проти безбожжя. Також Миколая Шатунова було відзначено у 1898 році. У 1901 нагорода призначалась за відмінне виконання своїх вчительських обов’язків та за вміння доносити знання ученикам легким та доступним шляхом. Вручено скуфію, у якості нагороди. Також відмічено псаломщика Володимира Бринкіна. У травні 1905 року, священника знову нагороджено наперстним хрестом, вже за заслуги по духовному відомству.

Час від часу, до церкви вносили пожертви, як заможні особи так і бідні парафіяни. Так, на початку 1866 року, поміщиця Мавра Щербакова пожертвувала катапетасму (церковна завіса) атласної матерії, коштом у 20 срібних рублів. Поміщик, відставний майор, Симеон Мустащи – срібну дароносицю ціною 110 рублів та повітряні меха – 35 рублів. Очаківський купець Матвій Крачун – єпитрахиль (довга стрічка, що огинає шию і обома кінцями спускається на груди) коштом у 12 руб. Селяни Новогригорівки внесли свій вклад у вигляді «поручі» від Максима Машкари коштом у 2 рублі, та воздухи (великі покривала) ціною у 6 рублів від Якова Мазура. Жертвуючи великі суми, поміщики залишали за собою можливість впливу на священника та діяльність церкви.

28-го жовтня 1873 року, Миколай Шатунов написав прохання до єпархіального керівництва про прийняття його дочки Надії, 7-ми років, кандидаткою на вступ до училища на монастирське утримання. У грудні прохання було розглянуто та схвалено, з повагою до його скрутного становища. У той час настоятель церкви отримував середню зарплату. З відомості про оклади у міських та сільських церквах, виходить, що до 1881 року настоятель мав оклад 34 рублі 30 копійок. У 1881 році йому було надано прибавку 36 рублів 26 копійок, загальна зарплатня склала 70,56 рублів (2,35 руб/день). Середня зарплатня тоді у країні була ~30 рублів. Ціна за 1 пуд (~16 кг) муки – 2 рублі, 1 хлібина – 3-5 копійок. Чорноробочий заробляв 80 коп/день, столяр – 1,2 руб/день, маляр – 1,3 руб/день.

Церковна школа розвивається, і на 1866 рік, до неї ходять вже 9-ро хлопців. У ті роки спостерігався різкий ріст кількості як самих шкіл так і учнів. Це питання курував сам цар Олександр II.

Більшість вчителів церковних шкіл, на той час мали нижчу або початкову освіту, при чому багато з них не володіли ні умінням, ні підготовкою до предмета навчання. Про кращих вчителів шкіл, керівництво відгукувалось, що працюють вони натхненно, навіть дуже старанно і сумлінно. Непідготовлені вчителі теж трудяться, але справа у них йде слабо.

За свідченнями повітового спостерігача, у 1899 році у школі при Катерининській церкві було поставлено у навчання церковний спів. Зазвичай, до складу церковних хорів входила більша частина учнів, а деякі школи брали участь в церковному співі навіть у повному складі. Саме такою у 1903 році стала трихатська церковна школа.

Згідно з законом від 1864 року, при церквах почали створювати церковноприходські попечительства, які були відповідальні за доброустрій та добробут парафіяльної церкви і причту в господарських цілях, за початкове навчання дітей і благодійність в межах приходу. При Катерининській церкві організація розпочала свою діяльність у травні 1880 року. За розпорядженням єпархіального керівництва, до приходу церкви призначено попечительство на наступні чотири роки. Головою обрано землевласника, підполковника у відставці, Василя Сацького.

Наприкінці 1892 року з’явилась вакансія псаломщика. “Свободное место псаломщика в селе Треххатах, Одесскаго уезда. Земли церковной 124 десятины, домъ есть, жалованья 26 рублей 46 коп., прихожан мужескаго пола 905 душ“. Невдовзі на посаду прийнято Володимира Трофимовича Бринкіна.

28 листопада 1907 році, священник Катерининської церкви села Трихати, Шатунов Миколай Федорович, у віці 73 роки, вибув зі складу учасників каси взаємодопомоги духовенства Херсонської єпархії, з правом отримання допомоги. Прослуживши 43 роки, він написав заяву з проханням звільнити його з посади. На той час утимання настоятеля формувалося із заробітної платні та доходу від парафіян, виходило 141 рубль 12 копійок. Заощаджений на посаді капітал священника склав 970 рублів. У зв’язку зі звільненням, у трихатській церкві з’явилося вільне місце священника. Невдовзі, 9 лютого, священник Адріано-Наталіевської церкви села Ташино, Одеського повіту, Димитрій Попов, згідно з проханням, переміщений до Катерининської церкви с. Трихати. Вже 1 березня його призначено також духовним слідчим Очаківського благочинного округа.