Весняне – наймолодше село на географічній карті Миколаївського району Миколаївської області. Восени 2014 року воно відсвяткувало своє 50-річчя. Це своєрідна „східна” візитна картка нашого району – хто б не проїжджав по трасі Миколаїв-Одеса, чи Миколаїв-Веселинове обов’язково зверне увагу на це степове мальовниче, розташоване на правому березі Південного Бугу за 6 кілометрів від обласного центру село з його рівними вулицями, дво-чотирьохповерховими багатоквартирними та чепурними приватними будівлями. Його виникнення нероздільно пов’язане зі створенням у жовтні 1964 року птахофабрики на базі радгоспу «Іскра» Варварівського району.
З моменту заснування село входило до складу Кир’яківської сільської ради, потім до Надбузької. І тільки 1990 року була створена Веснянська сільська рада, яку очолила І.В.Буховець.
Розвивалося виробництво – зростало й гарнішало село.
Першою постала гостра потреба у дитячому садку, який почав працювати навесні 1965 року у пристосованому приміщенні, а в1986 році дитсадок „Вогник” справив своє новосілля у спеціальному, типовому, зручному у всіх відношеннях дошкільному закладі. Не одне покоління дітей пройшли через чуйні руки вихователів: Т.І. Кривогубенко, Г.С. Кислиці, В.Б. Кравець, Є.Я. Мінашової, Г.М. Повар та ін.
На території села з 1983 по 1987 роки діяла початкова школа. Старші учні змушені були навчатися у школах Миколаєва. Потім за фінансової підтримки базового господарства була збудована нова школа на 320 місць для дітей із селища Весняне та Надбузьке. З першого дня школу очолювала незмінний директор – Анілія Іванівна Самойленко, під її керівництвом Веснянська школа стала однією з кращих у районі.
Відкриття Веснянської середньої школи. 1987 рік. Із 1967 року відкритий фельдшерсько-акушерський пункт, 23 роки в якому пропрацювала М.П.Толкачова.
У 1985 році був споруджений Будинок культури – центр дозвілля села Весняного. Велику допомогу у придбанні обладнання надав профспілковий комітет птахофабрики (керівник П.В. Дубіна). При БК діяла велика, на 10 тисяч томів, бібліотека.
З 1997 року на території Весняного розміщена самостійна державна пожежна частина № 25 по охороні Миколаївського району, яка нині переведена до структури Міністерства надзвичайних ситуацій України. Девіз „Запобігти, врятувати, допомогти” став дійсно девізом повсякденної діяльності ПЧ № 25.
Воєнні лихоліття навічно закарбувалися в пам’яті ветеранів – мешканців населеного пункту. Незабутню згадку по собі залишив нагороджений медалями «За оборону Кавказу», «За визволення Варшави», «За взяття Берліна» та іншими Андрій Олексійович Новосєльский, який пройшов війну з липня 1941 по травень 1945 року в окремому артилерійському дивізіоні. Вічна пам’ять Сергію Олексійовичу Христинюку, ветерану війни і праці, Афанасію Даниловичу Гребньову, Миколі Григоровичу Сулименку – цим людям ми завдячуємо своїм мирним сьогоденням.
Микола Маркович Ревенко понад два роки воював у піхоті, потім – на флоті, брав участь у бойових діях на Далекому Сході. Відзначений нагородами за військову доблесть. Трудовий стаж цієї людини, значна частина життя якої пройшла у Весняному, налічує 46 років. Чмельова Валентина Аврамівна — зв’язківець, дійшла до Берліну, має бойові нагороди.
Гідними продовжувачами героїчних справ батьків та дідів є молодь, про що свідчить подвиг навічно двадцятирічного веснянця, міліціонера патрульно-постової служби Віктора Павловича Косарєва, який ясного погожого дня 1995 року, на центральній вулиці міста Миколаєва, накрив своїм тілом бандитську смертоносну гранату, врятувавши ціною свого життя багатьох громадян.
Віктор Павлович Косарєв з батькамиЖиве, розвивається гарне степове село Весняне, і з надією дивиться у майбутнє.
