ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ
     

ПРОЄКТИ
  • Мапи
  • Книги
  • Статті
  • Періодика


  • ОБЛАСНИЙ ПОДІЛ
  • Березівський р-н
  • Б-Дністровський р-н
  • Болградський р-н
  • Ізмаїльський р-н
  • Одеський р-н
  • Подільський р-н
  • Роздільнянський р-н

  • Баштанський р-н
  • Вознесенський р-н
  • Миколаївський р-н
  • Первомайський р-н


  • СТАТИСТИКА




    Диденко Дмитрий Трофимович
    На главную > Персоналии

        Диденко Дмитрий Трофимович родился в 1925 году в с. Троицкое Беляевского района Одесской области.
    Ветеран Великой Отечественной войны 1941 — 1945 гг.

    Поступил на службу в ряды Красной армии 14.04.1944 г. Участвовал в освобождении Молдавии, Венгрии, Австрии.
    Награжден медалью «За отвагу» (17.01.1945), орденом Отечественной войны II степени (23.12.1985).

    После демобилизации долгое время в родном селе проработал трактористом.


    Подвиг в ім'я нащадків

    Велика Вітчизняна війна залишила нам тисячі героїчних сторінок, про які ми знаємо з розповідей наших дідусів та бабусь - очевидців тих страшних подій. Та, на превеликий жаль, з кожним роком ветеранів стає все менше. Тому наш святий обов'язок - зберегти кожен їх спогад про Велику Перемогу.

    Нещодавно ми завітали в гості до Діденка Дмитра Трохимовича, ветерана війни, який проживає у селі Троїцьке. Усміхнений, бадьорий, енергійний та доброзичливий - саме таким постав перед нами наш герой. Навіть і не скажеш, що незабаром йому виповниться 90.

    Хоча минуло вже багато років від тих далеких подій, та пам'ять йому не зраджує. Дмитро Трохимович й сьогодні до дрібниць пам'ятає воєнні часи.

    - У 1944 році з нашого села на фронт забрали 200 чоловік. Серед них був і я, - розповідає ветеран. - Як бачите, на вигляд я маленького росту, худенький, тож коли прийшов до військкомату, мене навіть спочатку не хотіли брати, але вище командування наказало всім йти на фронт. Так, з хлопцями почав воювати на Молдовській лінії, поблизу міста Тирасполь. Звичайно, спочатку було дуже важко і страшно. Адже ми, зовсім ще юні, не мали військового досвіду, навіть не знали, як правильно тримати зброю в руках, боялися пострілів та вибухів. Проте з часом звикли.. Як казав наш командир: «Не бійтеся кулі. Кого треба, вона сама знайде».

    Фронтовий шлях Дмитра Трохимовича розпочався з Молдови і закінчився в Австрії. Нелегкою була його доля, адже довелося пройти крізь випробування війни: вогонь, смерть, голод, розруху. Разом з побратимами пережили обстріли та атаки ворога. Разом зустріли довгоочікувану Перемогу.

    - На фронті ми були однією дружною родиною. Пліч-о-пліч стояли в окопах з солдатами різних національностей, визволяючи Вітчизну, курили одну цигарку на всіх, знаходили їжу, ділилися нею, - згадує Дмитро Трохимович. - У нас ніколи не було розбіжностей, протиріч. Ми завжди допомагали один одному, підтримували, адже мали спільну мету - подолати ворога, захищати близьких і рідних, звільнити землю від фашизму.

    Про Перемогу солдат Діденко Д.Т. разом з побратимами дізнався в Австрії.

    - Ввечері ми вступили в Австрію та зайняли частину території Німеччини, а на ранок нас сповістили про те, що німці капітулювали, - розповідає ветеран Великої Вітчизняної війни. - У ту мить наші очі сяяли від радості. Ми розуміли, що це кінець війні, кінець жертвам. Нам вдалося протистояти ворогу і вибороти мирне життя нашим дітям, онукам. Щороку, святкуючи День Перемоги, ми, ветерани, зі сльозами на очах згадуємо ті страшні воєнні роки, друзів-фронтовиків та ветеранів, які померли в мирний час. 9 Травня - це священне свято не тільки для нас, а й для прийдешніх поколінь. Пам'ять треба берегти, аби не повторити помилок минулого.

    Після війни молодий Дмитро продовжив службу в Армії. Його направили до Білорусії на будівництво залізничних шляхів. Тут він познайомився з майбутньою дружиною. Згодом молоде подружжя переїхало на малу батьківщину - до Троїцького, де й прожили життя, виростили дітей та онуків. Сьогодні у ветерана чимало клопотів. Чоловік вже давно на заслуженому відпочинку, але ніколи не сидить без діла. Завжди знаходить собі заняття, допомагає рідним, та й сусіди за порадою приходять. Наразі дерева обрізає та город обробляє.

    - Надворі весна, тож роботи в городі й саду вистачає. Треба все довести до ладу, -говорить дідусь. - Добре знаю, що життя - це рух. Тому намагаюсь себе чимось зайняти, бути корисним для близьких, знайомих.

    Завершуючи нашу розмову, Дмитро Трохимович щиро дякував за візит та спілкування:

    - Нам, ветеранам, дуже приємно, що про нас піклуються та пам'ятають. Так важлива ваша увага. Ми на неї чекаємо не лише 9 травня, а щодня. Ось Троїцький сільський голова Комаров М.С. ніколи не залишається осторонь наших справ. Якщо треба - допоможе, підтримає добрим словом. Завжди поцікавиться життям, здоров'ям та проблемами. Я до нього ставлюсь, як до сина.

    Ветеран Діденко Д.Т. пережив голодомор, війну, нелегкі втрати, але все одно залишився доброю, щирою людиною, яка любить життя. І сьогодні дивлячись новини зі сходу України, Дмитро Трохимович, як і всі ми, переживає за долю країни та хлопців, що воюють. Він на власному досвіді знає, якою страшною, безжальною буває війна. Тож дідусь мріє, щоб його онуки жили в мирній та незалежній країні. Адже в далекому 1945-му році він воював саме за це.



    Использованные материалы:

    Нікандрова О. Подвиг в і'мя нащадків. // Біляївська районна газета «Південна зоря». – 2015. – 7 травня. – № 31 (10079).

    Приказ №: 3/н от 17.01.1945 г. по 149 гв. сп 49 гв. сд. // ЦАМО. - Фонд 33. - Опись 690306. - Ед.хранения 1680.


    20.05.2015 г., © Евгений Волосевич, Евгений Забиянов.
    Перепечатка материалов поощряется при условии размещения сылки (гиперсылки) на наш сайт.
    Персоналії

  • Біляївка
  • Бецилово
  • Великий Буялик
  • Великий Дальник
  • Важне
  • Василівка
  • Вигода
  • Градениці
  • Дачне
  • Дослідне
  • Егорівка (Ферстерово)
  • Ільїнка
  • Кагарлик
  • Каменка
  • Кубей
  • Лиманське
  • Маринівка
  • Маяки
  • Роздільна
  • Троїцьке
  • Усатово
  • Яски














  • © КРАЄЗНАВЦІ ОДЕЩИНИ 2013-2024        Відкриваємо історію Півдня України